Коротко: у Blender клавіатура важливіша за меню — більшість дій узагалі не мають зручної кнопки в інтерфейсі. Мінімум, з якого починають: G перемістити, R обернути, S масштабувати, Tab вхід у редагування. Решта таблиці нарощується за кілька тижнів.
Blender лякає новачків саме цим: перше, що бачить людина, — порожня сцена з кубом і жодної підказки, що робити далі. Різниця з іншими редакторами в тому, що тут рука лежить на клавіатурі, а миша лише вказує напрямок.
Рух по сцені
| Клавіші | Дія |
|---|---|
| Середня кнопка миші | обертання навколо сцени |
| Shift + середня кнопка | зсув камери вбік |
| Коліщатко | наближення й віддалення |
| Numpad 1 / 3 / 7 | вигляд спереду / справа / згори |
| Numpad 9 | перевернути на протилежний бік |
| Numpad 5 | перемикання перспективи й ортогональності |
| Numpad 0 | подивитися крізь камеру |
| Numpad . | наблизити до виділеного |
| Home | вмістити всю сцену в екран |
Якщо цифрового блока на клавіатурі немає — а на більшості ноутбуків його немає, — у налаштуваннях вмикається «Emulate Numpad», і види переїжджають на верхній ряд цифр. Робити це варто одразу: без видів спереду й згори точне моделювання перетворюється на вгадування.
Важливий побічний ефект цієї галочки: верхній ряд цифр перестає перемикати режими виділення в редагуванні. Тому досвідченіші користувачі замість неї беруть мишу з повноцінним коліщатком і залишають клавіатуру як є.
Об'єкти й редагування
| Клавіші | Дія |
|---|---|
G, R, S | перемістити, обернути, масштабувати |
Після них X, Y, Z | обмежити дію однією віссю |
| Після них число | точне значення: G Z 2 — угору на два |
Tab | вхід у режим редагування й вихід |
1, 2, 3 у редагуванні | вершини, ребра, грані |
Shift + A | додати об'єкт |
X | видалити |
E | витягнути грань |
I | вставити грань усередину |
Ctrl + R | додати петлю розрізу |
Ctrl + B | фаска на ребрі |
Shift + D | дублювати |
Alt + D | дублювати зв'язано: правка одного змінює всі |
Alt + клік по ребру | виділити петлю цілком |
A / Alt + A | виділити все / зняти виділення |
B / C | виділення рамкою / пензлем |
M | об'єднати вершини або перемістити в колекцію |
P у редагуванні | відокремити частину в новий об'єкт |
Ctrl + J | об'єднати кілька об'єктів в один |
Z | меню режимів відображення |
N / T | бічна панель / панель інструментів |
O | пропорційне редагування |
Shift + Tab | прилипання до сітки й об'єктів |
F12 | рендер кадру |
Ctrl + S | зберегти |
ПоєднанняG→Z→ число діти освоюють швидше за дорослих. Набрати «підняти на два метри» виявляється простіше, ніж тягнути стрілку мишею й промахуватися. Після цього вони перестають боятися клавіатури взагалі, і це переноситься на інші програми.
Чотири клавіші, які рятують пізніше
O — пропорційне редагування. Рухаєш одну вершину, а сусідні тягнуться за нею плавно. Без нього ландшафт або складка на тканині робиться годинами, з ним — за хвилину. Радіус впливу змінюється коліщатком прямо під час руху.
Shift + Tab — прилипання. Вмикає магніт: об'єкт сам стає рівно на сітку, на вершину або на грань іншого. Для інтер'єрів це різниця між «приблизно поставив» і «стоїть точно».
Ctrl + A — застосувати трансформації. Найменш очевидна з усіх. Якщо об'єкт масштабували в об'єктному режимі, його внутрішні розміри лишаються старими, і фаска чи модифікатор поводяться дивно. Застосування масштабу все виправляє, і саме цього пункту немає в жодній таблиці для початківців.
Alt + клік по ребру — петля. Виділяє весь контур одним рухом замість двадцяти кліків.
Режими, а не лише клавіші
Blender має кілька режимів роботи, і однакові клавіші в них роблять різне. В об'єктному режимі S масштабує весь об'єкт, у режимі редагування — лише виділені вершини. Скульптинг, розфарбовування ваги й текстурування — окремі режими зі своїми наборами.
Перемикаються вони випадним списком угорі зліва або клавішею Ctrl + Tab, яка відкриває кругове меню. Більшість питань на кшталт «чому не працює» зводиться до того, що людина перебуває не в тому режимі.
Модифікатори: гарячих клавіш майже немає, а потрібні вони постійно
Модифікатор — це дія, яка застосовується до моделі не назавжди, а поки її не підтвердили. Дзеркало будує другу половину об'єкта автоматично, підрозділ згладжує форму, масив розмножує деталь рядком. Усе це живе у вкладці з іконкою гайкового ключа й майже не має швидких клавіш.
Єдине поєднання, яке варто знати одразу, — Ctrl + 1, Ctrl + 2 і далі. Воно вішає підрозділ потрібного рівня одним натисканням, і саме ним користуються частіше за меню.
Є дві речі, через які модифікатори поводяться дивно. Перша — незастосований масштаб, про який ішлося вище. Друга — порядок: дзеркало після підрозділу дає не те саме, що підрозділ після дзеркала, і міняються вони перетягуванням у списку.
Збереження: три звички, які рятують проєкт
Blender зберігає у власний файл .blend, і разом з ним не зберігаються зовнішні текстури, якщо не натиснути «запакувати ресурси». Дитина, яка принесла файл із дому, часто бачить сірі матеріали замість текстур саме тому.
Друга звичка — зберігати версіями. Поєднання Ctrl + Alt + S створює файл із новим номером, і повернутися до вчорашнього стану стає можливо. Для навчальних проєктів це звучить надмірно, рівно до першого зіпсованого файлу.
Третя стосується рендеру. Результат F12 не зберігається сам: вікно рендеру треба явно зберегти через меню Image. Кадри, втрачені через це, — класика перших тижнів у будь-якій групі.
Чому таблиця з інтернету часто не збігається
У Blender є альтернативна розкладка для тих, хто прийшов з інших пакетів, і там частина клавіш інша. Якщо підказка не спрацьовує, варто перевірити розділ Keymap у налаштуваннях: за замовчуванням має стояти Blender, а не Industry Compatible.
Друга причина розбіжностей — вік матеріалу. До версії 2.8 виділення робилося правою кнопкою миші, і уроки тих часів починаються з дії, яка сьогодні відкриває меню. Якщо відео старше за 2019 рік, половина поєднань у ньому вже не та.
Третя причина дрібніша, але дратує сильніше: розкладка клавіатури. Blender читає фізичну клавішу, тож українська або російська розкладка на гарячі клавіші не впливає. А от увімкнений Caps Lock інколи впливає.
З чого починати, якщо все одно страшно
Перший тиждень вистачає чотирьох клавіш: G, R, S і Tab. На них робиться будь-яка проста модель, і решту таблиці можна навіть не відкривати. Додавати нові варто тоді, коли конкретна дія почала дратувати повторюваністю, а не за списком згори.
Порядок, який працює на заняттях, приблизно такий: спершу рух і види, потім редагування вершин, далі петлі й фаски, і лише потім модифікатори. Спроба дати все одразу закінчується тим, що дитина натискає клавіші навмання й боїться зіпсувати сцену.
Як це вчиться насправді
На курсі 3D у Blender ми не змушуємо вчити таблицю напам'ять. Клавіші запам'ятовуються самі за два-три проєкти, бо кожна з них економить рух руки — а цей аргумент дитина розуміє швидше за будь-яке пояснення.
Єдине, що варто зробити свідомо, — роздрукувати короткий список і покласти поряд із клавіатурою на перший місяць. Далі він не знадобиться.
Про те, який комп'ютер потрібен, щоб Blender не гальмував на складних сценах, ми писали окремо — у матеріалі який комп'ютер потрібен для Blender.
